колінце
КОЛІНЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до коліно 1-5. Одна [жінка] якось забачила на лівім колінці [хлопчика] невеличку родимку... (Мирний, І, 1949, 139); Нап'яла [Марійка] сорочку на колінця, до колінця щічкою притулилась, дивилась кудись убік од матері (Вас., II, 1959, 214); Тихо мріє очерет, і в його обіймах звивається.. капризуля-річка - то в один бік заверне колінце, то метнеться навпростець через луки (Донч., VI, 1957, 274); Син не згоджується, син перечить: пружне стебло [жита] в нас, у колінцях міцне (Горд., II, 1959, 326); Справжній соловей тьохкав і виспівував колінця, точно дотримуючись мотиву пісні (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 30).
@ Викидати (викинути, одколювати, загинати і т. ін. ) колінця (колінце) - те саме, що Викидати (викинути, одколювати, загинати коліна (коліно) (див. коліно). Коло танцюристів поширювалося. Хлопці загинали такі колінця, що аж зорі в небі дивувалися (Кач., Вибр., 1947, 79); Ті дурні дівчиська здатні викидати які завгодно колінця від ревнощів (Коз., Сальвія, 1959, 177).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | колінце | колінця |
Родовий | колінця | колінець |
Давальний | колінцю | колінцям |
Знахідний | колінце | колінця |
Орудний | колінцем | колінцями |
Місцевий | на/у колінці | на/у колінцях |
Кличний | колінце | колінця |