комунар
КОМУНАР, а, ч. 1. Учасник Паризької комуни. Ішли паризькі комунари На смертні грані барикад (Мал., За.. морем, 1950, 63).
2. поет. Борець за комуністичний лад; комуніст. Ударом зрушив комунар Бетонно-світові підпори (Еллан, І, 1958, 78).
3. Член комуни (у 1, 2 знач.). Наші комунари прийняли статут сільськогосподарської артілі (Колг. Укр., 8, 1957, 3); Довелося комунарам замість мирної праці на комунівській землі взяти в руки зброю (Хлібороб Укр., 10, 1969, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комунар | комунари |
Родовий | комунара | комунарів |
Давальний | комунарові, комунару | комунарам |
Знахідний | комунара | комунарів |
Орудний | комунаром | комунарами |
Місцевий | на/у комунарі, комунарові | на/у комунарах |
Кличний | комунаре | комунари |