комірники
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комірники | |
Родовий | комірників | |
Давальний | комірникам | |
Знахідний | комірників | |
Орудний | комірниками | |
Місцевий | на/у комірниках | |
Кличний | комірники |
комірник
КОМІРНИК, а, ч., розм. Те саме, що квартирант. Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демидів, лежав також на ліжку біля вікна (Мак., Вибр., 1954, 48).
@ Іти (піти) в комірники - ставати квартирантом. - Візьму та й піду в комірники (Н.-Лев., II, 1956, 304).
КОМІРНИК, а, ч. Той, хто завідує коморою, складом. Ланка очищатиме насіння.. і за вагою здаватиме його комірникові (Колг. село, 6.VІІ 1954, 3); Діди.. доказували не раз на колгоспних зборах, що незамінних комірників нема (Тют., Вир, 1964, 403).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комірник | комірники |
Родовий | комірника | комірників |
Давальний | комірникові, комірнику | комірникам |
Знахідний | комірника | комірників |
Орудний | комірником | комірниками |
Місцевий | на/у комірнику, комірникові | на/у комірниках |
Кличний | комірнику | комірники |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комірник | комірники |
Родовий | комірника | комірників |
Давальний | комірникові, комірнику | комірникам |
Знахідний | комірника | комірників |
Орудний | комірником | комірниками |
Місцевий | на/у комірнику, комірникові | на/у комірниках |
Кличний | комірнику | комірники |