кондукт
КОНДУКТ, -у, ч. Жанр вокальної музики західноєвропейського Середньовіччя, в основному на духовну (християнську) тему; термін зустрічається в нотних рукописах і музично-теоретичних трактатах переважно французького походження, в XII – XIV ст.; кондукт функціонував як співи під час літургійних процесій (на Різдво і під час інших церковних свят); ранні кондукти одноголосні, пізніші – багатоголосні (до чотирьох голосів); развинуті кондукти відрізняються різноманіттям тематики (полемічні, сатиричні, плачі по померлим та ін.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кондукт | кондукти |
Родовий | кондукту | кондуктів |
Давальний | кондуктові, кондукту | кондуктам |
Знахідний | кондукт | кондукти |
Орудний | кондуктом | кондуктами |
Місцевий | на/у кондукті | на/у кондуктах |
Кличний | кондукте | кондукти |