контора
КОНТОРА, и, ж. Адміністративно-канцелярський відділ підприємства, закладу, установи або окрема установа з господарськими, фінансовими й т. ін. функціями. Микола й його товариші прийшли в контору, де сиділи директор та писарі (Н.-Лев., II, 1956, 200); П'ятницький.. прохав контору друкувати II том, не гаючись, як тільки поступить од Вас перше оповідання (Коцюб., III, 1956, 379); Багато громадян щодня звертаються до нотаріальних контор. Одним треба оформити якісь правові відносини, іншим - засвідчити доручення на одержання грошей, майна тощо (Рад. Укр., 23 .VI 1962, 3); // Приміщення, де перебуває такий відділ або установа. Машина помчала мимо контори колгоспу (Десняк, Десну.., 1949, 197).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | контора | контори |
Родовий | контори | контор |
Давальний | конторі | конторам |
Знахідний | контору | контори |
Орудний | конторою | конторами |
Місцевий | на/у конторі | на/у конторах |
Кличний | конторо | контори |