конусний
КОНУСНИЙ, а, е. 1. Прикм. до конус. - Одна грань [різця], скажімо, обточує банку, друга здіймає стружку з конусної частини (Донч., V, 1957, 361).
2. Який має форму конуса; конічний. До його робочого місця подавалися нескінченним потоком невеликі гостроверхі балони, і Софрон мусив швидким рухом насадити на балон конусну голівку (Рибак, Час.., 1960, 93).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | конусний | конусна | конусне | конусні |
Родовий | конусного | конусної | конусного | конусних |
Давальний | конусному | конусній | конусному | конусним |
Знахідний | конусний, конусного | конусну | конусне | конусні, конусних |
Орудний | конусним | конусною | конусним | конусними |
Місцевий | на/у конусному, конуснім | на/у конусній | на/у конусному, конуснім | на/у конусних |