конфуз
КОНФУЗ, у, ч. Стан ніяковості, сорому; замішання, незручне становище. Яреськові від такого конфузу аж рум'янець виступив на.. обличчі (Гончар, II, 1959, 25); У другій дії вийшов конфуз.. Наталка повинна була падати мені на груди, обнімати й цілувати, промовляючи: - За що вони тебе вбили? А вона стоїть, ще й сміється (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конфуз | конфузи |
Родовий | конфузу | конфузів |
Давальний | конфузові, конфузу | конфузам |
Знахідний | конфуз | конфузи |
Орудний | конфузом | конфузами |
Місцевий | на/у конфузі | на/у конфузах |
Кличний | конфузе | конфузи |