корабельник
КОРАБЕЛЬНИК, а, ч. 1. Фахівець із будування кораблів. Будинок цей звів колись.. Ярема Ярило.., що був і будівничим, і корабельником, і меблярем (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 158).
2. заст. Власник торговельного корабля або взагалі той, хто плаває на кораблі; моряк. Усе море було пусте: сусідство обох флотів відстрашило купців та корабельників (Оп., Іду.., 1958, 218).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | корабельник | корабельники |
Родовий | корабельника | корабельників |
Давальний | корабельникові, корабельнику | корабельникам |
Знахідний | корабельника | корабельників |
Орудний | корабельником | корабельниками |
Місцевий | на/у корабельнику, корабельникові | на/у корабельниках |
Кличний | корабельнику | корабельники |