коронтин
КОРОНТИН, -у, ч. Лікарський препарат, що його застосовують при хронічній серцевій недостатності; нормалізує прискорену серцеву діяльність, в той час як на знижену роботу серця (брадикардію) він не впливає; крім помірної гіпотензивної дії коронтин володіє і деякою заспокійливою дією.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коронтин | коронтини |
Родовий | коронтину | коронтинів |
Давальний | коронтинові, коронтину | коронтинам |
Знахідний | коронтин | коронтини |
Орудний | коронтином | коронтинами |
Місцевий | на/у коронтині | на/у коронтинах |
Кличний | коронтине | коронтини |