крамарчук
КРАМАРЧУК, а, ч. 1. розм. Бідний, поганенький крамар. Хто вони? прості люди, мужики... ну, скажемо навіть: крамарчуки (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 80); // зневажл. Крамар (у 1 знач.). Солдат.. суворим поглядом зміряв.. принишклого крамарчука (Рибак, Час.., 1960, 156).
2. заст. Те саме, що крамаренко.
3. заст. Учень, помічник крамаря (у 1 знач.). - До моєї Улясі вже лицяється багато молодих крамарчуків.., але вони їй не до пари (Н.-Лев., IV, 1956, 328); Мусили розступатися перед Савкою каховські крамарчуки, знали уже його норов (Гончар, Таврія.., 1957, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крамарчук | крамарчуки |
Родовий | крамарчука | крамарчуків |
Давальний | крамарчукові, крамарчуку | крамарчукам |
Знахідний | крамарчука | крамарчуків |
Орудний | крамарчуком | крамарчуками |
Місцевий | на/у крамарчуку, крамарчукові | на/у крамарчуках |
Кличний | крамарчуку | крамарчуки |