краса
КРАСА, и, ж. 1. Властивість, якість гарного, прекрасного. Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці (Мирний, І, 1949, 128); Як я люблю тебе, мій рідний краю. Як я люблю красу твою, твій люд (Фр., XIII, 1954, 324); Боротьба за чистоту, красу і багатство української мови..- це наша спільна справа (Рильський, III, 1956, 96); Краса, її благотворний вплив на людство, краса як могутній рушійний чинник вдосконалення людського суспільства - саме така краса становила естетичний ідеал Шевченка (Вітч., 3, 1961, 128).
В усій (повній) красі - в усій величі, в усьому блиску. Коли він зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви (Коцюб., II, 1955, 394); - Хіба не буває, що в одному-єдиному вчинку людина розкривається в усій своїй душевній красі!? (Головко, І, 1957, 458).
2. Оздоба, прикраса кого-, чого-небудь; слава. Ви [Панас Мирний], найбільш шанований мною письменник український, сила й краса літератури нашої (Коцюб., III, 1956, 195); Амвросій Бучма, друг наш Бронек - Народу гордість і краса! (Рильський, III, 1961, 91); З кріпосної брами вилетів гусарський полк, краса всіх кінних полків (Довж., І, 1958, 263).
3. Гарна, приваблива зовнішність; урода (у 2 знач.). Нащо ж мені краса моя. Коли нема долі? (Шевч., І, 1951, 55); Під деревом.. стояла дивної краси висока молода красуня в білому убранні (Н.-Лев., III, 1956, 291); Стрункий, весь зітканий із м'язів, він їй здавався живим втіленням сили й краси... (Руд., Остання шабля, 1959, 29).
@ Набиратися (набратися) краси див. набиратися; Наводити (навести) красу, жарт.- чепуритися, митися тощо. В одній перукарні, куди Анрі-Жак зайшов, щоб навести красу, перукар запропонував йому свого велосипеда (Ю. Янов., II, 1954, 58).
4. заст. Красуня. А Катря й не чує:- Чому не прийшов? Чому його нема? - Не знаю, не знаю, моя красо! (Вовчок, І, 1955, 208); Групи незайнятої молоді стояли по обох боках входу, .. обіймаючи критичними поглядами кожну нову.. красу (Фр., VI, 1951, 220); Краса несказанна була та цариця (Дн. Чайка, Тв., 1960, 136).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | краса | краси |
Родовий | краси | крас |
Давальний | красі | красам |
Знахідний | красу | краси |
Орудний | красою | красами |
Місцевий | на/у красі | на/у красах |
Кличний | красо | краси |
красити
КРАСИТИ1, крашу, красиш, недок., перех., розм. Робити гарним, прикрашати. Горе тільки рака красить (Укр.. присл.., 1955, 33); Всю світлицю дуже красила нова картина, вишита гарусом (Н.-Лев., І, 1956, 349); Він був у тому настрої діяльного натхнення, що завжди так осяює, красить людину перед боєм (Гончар, III, 1959, 263).
КРАСИТИ2, крашу, красиш, недок., перех., розм., рідко, 1. Те саме, що фарбувати. Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв, посилав його красити на будинках покрівлю, стелі, підлоги та інше що (Мирний, V, 1955, 310).
2. Те саме, що забарвлювати 1 (не рев. в червоний колір). Сонце заходило й червоним промінням красило гребені снігу (Вас., І, 1959, 159).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крашу | красимо |
2 особа | красиш | красите |
3 особа | красить | красять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | краситиму | краситимемо |
2 особа | краситимеш | краситимете |
3 особа | краситиме | краситимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | красив | красили |
Жіночий рід | красила | |
Середній рід | красило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | красімо | |
2 особа | краси | красіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | красячи | |
Минулий час | красивши |