крів
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крів | крові |
Родовий | крові | кровей |
Давальний | крові | кровям |
Знахідний | крів | крові |
Орудний | кровю | кровями |
Місцевий | на/у крові | на/у кровях |
Кличний | крове | крові |
кров
КРОВ, і, ж. 1. Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте (Шевч., І, 1951, 354); Вогкий холод зціплював кров у жилах (Коцюб., І, 1955, 96); Порізаними, липкими від крові руками Яресько хапається в темряві за мерзлу.. землю (Гончар, II, 1959, 437); * Образно. Чорні вишки Баку кров землі посилають У труби (Сос., Щоб сади.., 1947, 58); * У порівн. Ставок зачервонів проти заходу, неначе политий кров'ю (Н.-Лев., III, 1956, 343).
До крові - так, що аж кров виступила, потекла. Одна люба, тиха дівчинка вкусила мене колись до живої крові, як я силоміць піднесла її на руки... (Вовчок, І, 1955, 381); Ішли [заробітчани], розбиваючи ноги до крові (Гончар, Таврія, 1952, 5); Замовляти (замовити) кров див. замовляти; Запектися кров'ю див. запікатися; Затамовувати (затамувати, зупиняти, зупинити) кров - припиняти кровотечу; Сходити (зійти, стікати, стекти і т. ін. ) кров'ю - втрачати кров від поранення. Намацав [Гуменний] гарячу.. ранку і міцно затиснув її, щоб не сходити кров'ю (Гончар, Новели, 1954, 18); [Знахар:] Ти, сину, зараз помреш, бо кровлю стік (К. -Карий, II, 1960, 386); У крові - закривавлений. Хіба знати, як швидко живе ніч, коли отак у льоху побитий і весь у крові (Головко, II, 1957, 162).
^ Зараження крові див. зараження.
@ Випивати (випити) кров див. випивати; Висисати (виссати) кров див. висисати; Висмоктувати (висмоктати) кров див. висмоктувати; До останньої краплі крові боротися (битися і т. ін. ) див. крапля; Закипає (закипіла) кров див. закипати; Заморожувати (заморозити) [всю] кров [у жилах] див. заморожувати; Запалювати (запалити) кров (огонь у крові) див. запалювати; Зрошувати (зросити) [власною, своєю] кров'ю землю (трави, шляхи і т. ін. ) див. зрошувати; Кров відступає (відходить, відійшла і т. ін. ) з обличчя (лиця і т. ін. ) у кого, рідко кому - хтось блідне від раптового неприємного враження. - Я.. відчув, як при її словах зникла мені чи не вся кров з лиця (Коб., III, 1956, 285); Кров грає (заграє, заграла, зашуміла, кипить і т. ін. ) у кому-чому, у кого та без додатка - хтось відчув приплив енергії, пристрасті. Часом так погано, що й на світ не дивився б, а часом чую, як кров у мені грає (Коцюб., І, 1955, 300); У вбранні зеленім ти пройшла повз мене, глянула - шалено зашуміла кров (Сос., III, 1958, 59); Колись було - ..кров кипіла, Тремтіли нерви, наче струни в грі (Фр., XIII, 1954, 29); І він [кинджал] порою любо грає. Привабливо дзвенить. На дзвін його душа палає І в серці кров кипить (Зеров, Вибр., 1966, 402); Кров заливає (залила) обличчя (лице і т. ін. ) див. заливати; Кров застигає (застигла, холоне, захолола) в жилах див. жила1; Кров з молоком; Мов (як і т. ін. ) з кров'ю молоко: а) рум'яний, рожевовидий (про людину та її обличчя). Венера білолика, красна Курносенька, очима ясна І вся, як з кров'ю молоко (Котл. І, 1952, 212); б) здорова, рожевовида людина. Гриць був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (Фр. III, 1950, 266); Тут якраз мені одна підвернулась.. продавцем у крамниці працювала, кров з молоком (Збан., Єдина, 1959, 147); Кров зупиняється (зупинилася) див. зупинятися; Кров кипить (кипіла) на ранах див. кипіти; Кров псувати (зіпсувати): а) (кому) псувати настрій комусь, дратувати когось. У Калитки не одного кров Зіпсувало трактора тріщання (Рильський, І, 1960, 303); б) (собі) нервувати. [Завадський:] Та що там.. Чи то варто собі кров псувати задля такої марниці? (Фр., IX, 1952, 367); [Кіттельгавс:] Щоб не псувати собі крові ще більше, то чи не доладніше було б, пане начальнику, попробувати якось миром влагодити? (Л. Укр., IV, 1954, 238); Кров ударяє (ударила, кидалася, кидається, бухала, бухає і т. ін. ) в голову (до голови, обличчя і т. ін. ) кому - кров припливає комусь до голови, обличчя внаслідок сильного збудження. Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (Горд., II, 1959, 304); Бжозовський згадував про бурлак.., і вся кров кидалась йому в голову (Н.-Лев., II, 1956, 204); Кров бухала йому до голови, як морська хвиля (Коцюб., І, 1955, 397); Набиратися (набратися) крові див. набиратися; Наливатися (налитися, наллятися) кров'ю; Набігати (набігти) кров'ю - червоніти від злості, напруження тощо. Лице її мінилося: раз наливалося кров'ю, мов буряк, то знов блідло, мов полотно (Фр., V, 1951, 396); Очі в провідника наллялися кров'ю і вилізли наверх, як у барана (Коцюб., І, 1955, 295); Обличчя хлопчика набігло кров'ю, зуби заскреготали (Фр., VI, 1951, 172); Обкипати (обкипіти) кров'ю див. обкипати; Пити (смоктати, ссати і т. ін. ) кров чию - тяжко визискувати когось, експлуатувати. - Цей дідок.. пив нашу кров і на ній збудував.. хату під залізом (Мик., II, 1957, 311); - А панич Льольо? ..Як ссав народну кров, так буде і далі ссати (Коцюб., II, 1955, 85); Серце кров'ю обливається (обливалося, обкипає, обкипіло і т. ін. ) перев. чиє - хтось дуже сильно переживає, мучиться, страждає. Серце її обливалося кров'ю, сльози заливали очі (Коцюб., І, 1955, 83); Щодня моя старша доня ходила.. на мітинги. Я мовчала, хоч серце кров'ю обкипало (Дн. Чайка, Тв., 1960, 128); Хвилювати (бентежити, бунтувати, розпалювати і т. ін. ) кров у кого - викликати хвилювання, неспокій у когось; збуджувати когось. Плач, злість, досада разом піднімались з душі [Метрі], бунтували стару кров (Мирний, І, 1949, 411); Воля, воля і воля! Це чарівне слово.. розпалювало кров у хлопця (Коцюб., І, 1955, 339); [Хоч] кров з носа - незважаючи на будь-які труднощі. [Халява:] Коли б ми оце були на Подолі, вже б хоч кров з носа, а добули б хоч по.. чарчині! (Кроп., V, 1959, 263); - Розшукати партизанів на чім би не стало. Кров з носа! (Головко, І, 1957, 365).
2. перен. Людські жертви при якому-небудь зіткненні, боротьбі, війні тощо; убивства, кровопролиття. Окопне життя, злигодні, кров, вогонь і рани посіяли в мільйонах сердець тривогу (Довж., I, 1958, 41); Треба буде крові та крові, щоб вибити його [противника] вдруге... (Гончар, III, 1959, 367).
@ [Безневинна, невинна] кров ллється (тече, текла і т. ін. ) - [безневинні] люди гинуть у боротьбі тощо. - Грицьку!.. Ти бачиш? кров безневинна ллється... (Мирний, І, 1949, 305); Гомоніла Україна, Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла (Шевч., І, 1963, 106); Втопити в крові див. втопити; Заливати (залити) кров'ю див. заливати; Затоплювати (затопляти, затопити) в (у) крові див. затоплювати2; Захлинатися (захлинутися) у власній крові (власною кров'ю) див. захлинатися; Змивати (змити) кров'ю сором (ганьбу і т. ін. ) див. змивати; Кров за кров - відплата, помста вбивством за вбивство. Замучені руки Розв'язались - і кров за кров, І муки за муки! (Шевч., І, 1963, 114); - А що ж, вони наших рубатимуть, .. а ми з ними цяцькатись?.. - Ні, зуб за зуб! Кров за кров! (Гончар, II, 1959, 232); Кров'ю [та кістками] здобувати (здобути, добувати, добути і т. ін. ): а) досягати чого-небудь у боротьбі ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені, зубожені, темні, якісь каліки, а не люди, без пам'яті про бувальщину дідів своїх, котрі добували кров'ю «славу та волю» (Мирний, І, 1949, 369); - Хто ж її [землю] їм наділяв, як вони своєю кров'ю та кістками її добували? - злюче увернув Пищимуха (Мирний, IV, 1955, 365); б) добувати тяжкою, непосильною працею. Що діди та батьки кров'ю здобули, те нерушиме (Коцюб., II, 1955, 53); Приходилось мало не кров'ю своєю здобувати найпростіші речі для.. Оксани (Л. Укр., V, 1956, 426); Упиватися (упитися) кров'ю чиєю (крові чиєї ) - заспокоюватися кривавою помстою. - Котилися І наші козачі Дурні голови,.. Упивались і чужої І своєї крові!.. (Шевч., II, 1963, 43); Чорна кров - про загиблих ворогів. Притуплялися шаблі від крові чорної контрреволюційної (Сос., І, 1957, 265).
3. Порода, породистість тварин. Гнат Щербина.. своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (Стельмах, І, 1962, 69).
4. перев. з означ., перен. Про рід, походження, національність людини. - Бери, хлопче. Гарна дівчина. Пізнаю кров! - сказав Щорс (Довж., І, 1958, 156); - Козарлюга з тебе хоч куди, справжня чумацька кров (Стельмах, І, 1962, 330); Українська кров у когось; // у сполуч. з присв. займ., розм. Про близьких родичів (переважно про дітей). - Щоб мене мій син, моя кров, та прив'язав налигачем..? - сичала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 363); Жалко матері своєї дитини. Уже який.. він не лихий.., а все ж таки своя кров... (Мирний, І, 1949, 214); - Вам свідчуся.., що отсей Мошко.. показав мені в.. біді більше серця, .. ніж моя власна кров (Фр., IV, 1950, 407).
@ Блакитна (голуба, дворянська) кров у кого [тече в жилах кого, чиїх ], заст.- про чиюсь родовитість, шляхетність. - Іване Юхимовичу, ви ж,- каже [пан],- благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Мирний, III, 1954, 168); Вони [юнкери] довірливо вручають.. свою долю йому [Врангелеві], обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (Гончар, II, 1959, 207); Голос крові чий говорить (обзивається, обізвався, озивається, озвався) в кому - чому - з'являється почуття кровної спорідненості з кимось. Батьківський голос крові Озвався в душі моїй (Забашта, Вибр., 1958, 92); Кістка від кості, кров від крові див. кістка; Прокляття (проклін) крові, заст.- прокляття, яке тяжіє над нащадками за вчинки їх предків. [Елеазар:] Ви не кленете. Я прощаю, браття, вам всі слова. А все ж проклятий я страшним прокльоном крові (Л. Укр., II, 1951, 145).
5. з означ., перен. Про вдачу, характер, темперамент людини. [Річард:] Мої всі кревні волі домагались.. Така вже кров (Л. Укр., III, 1952, 51); Гаряча кров у когось.
@ Входити (увійти) в кров див. входити; Говорить (заговорила, обзивається, обізвалася, озивається, озвалася) кров чия - виявляються погляди, настрої, звички, властиві комусь. Аркадій Петрович уже сміявся над собою: Ха-ха! Заговорила дворянська кров... (Коцюб., II, 1955, 393); А наймолодший [син]- мій вогник, .. як він востаннє спалахнув! вся батьківська кров обізвалась! (Л. Укр., І, 1951, 231).
6. перен., розм. Проте, що придбане важкою працею, великими зусиллями. Один бурлака схопив з стола золотий годинник.. - Не зачіпай! Це наша кров! - крикнув Микола (Н.-Лев., II, 1956, 203).
$ Проливати (лити, пролити і т. ін. ) кров: а) (свою) діставати поранення або бути вбитим, борючись за кого-, що-небудь, відстоюючи щось. [Міріам:] Учителю! чи ти мені позволиш пролити кров мою? (Л. Укр., II, 1951, 117); Не раз, Україно, в жорстокім бою Ти кров проливала священну свою (Рильський, III, 1961, 238); б) (чужу) убивати когось, завдавати ран комусь. [Жірондист:] Кров Цезаря проливши, Брут обмив усе болото цезарських тріумфів (Л. Укр., II, 1951, 164); І сам я особисто пролив крові ворожої.. чимало (Довж., І, 1958, 279); Пускати (пустити) кров кому: а) лікувати випусканням крові. Похвалився чабан, що й кров [вівці] ретуше, ну, а щось невесела-таки (Головко, II, 1957, 198); б) сильно бити. [Шметелюк:] Я авантюрник? ..Я тобі кров пущу за такі слова! (Мик., І, 1957, 242); в) убивати когось, завдавати ран кому-небудь. - Покиньмо кров врагам пускати, Пора нам відсіль уплітати,- Низ Евріалові сказав (Котл., І, 1952, 226); - Знову.. підводять голову [фабричні],- нахмурився Гаркуша. - Мало їм у п'ятому крові пустили... (Гончар, І, 1959, 37).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кров | крові |
Родовий | крові, крови | кровей |
Давальний | крові | кровям |
Знахідний | кров | крові |
Орудний | кров'ю | кровями |
Місцевий | на/у крові | на/у кровях |
Кличний | крове | крові |