кролівник
КРОЛІВНИК, а, ч. Той, хто займається розведенням кролів; працівник кролеферми. Кролівники взяли зобов'язання виростити не менше двадцяти кролят від кожної кролематки (Колг. Укр., 5, 1958, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кролівник | кролівники |
Родовий | кролівника | кролівників |
Давальний | кролівникові, кролівнику | кролівникам |
Знахідний | кролівника | кролівників |
Орудний | кролівником | кролівниками |
Місцевий | на/у кролівнику, кролівникові | на/у кролівниках |
Кличний | кролівнику | кролівники |