крутень
КРУТЕНЬ, тня, ч. 1. Скручений жмут соломи, яким розпалюють або підтримують вогонь у печі. Спали соломи три крутні під челюстями (Чуб., І, 1872, 123); // Скручений жмут соломи, сіна, що залишається на шляху перетягання копиць. На стерні після проходу волокуш залишаються.. крутні (Рад. Укр., 24.VII 1962, 2).
2. діал. Вихор (див. вихор1 1). * У порівн. В голові
її крутнем пронеслися думки (Мик., II, 1957, 299).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крутень | крутні |
Родовий | крутня | крутнів |
Давальний | крутневі, крутню | крутням |
Знахідний | крутень | крутні |
Орудний | крутнем | крутнями |
Місцевий | на/у крутні | на/у крутнях |
Кличний | крутню | крутні |