крутнути
КРУТНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. 1. Однокр. до крутити 1-3. Художник крутнув вмикача, і кімнату залило море світла (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 361); Хлопець крутнув головою, очі злісно блиснули (Вас., II, 1959, 55); Пліт захитався й пропустив воду. Прудка течія крутнула ним і понесла вниз (Коцюб., І, 1955, 355); Кир.. схопив Северина за руку і крутнув так, що вона хруснула (Тют., Вир, 1964, 370).
2. Змінити напрям руху чогось; повернути (у 1 знач.). Він крутнув яструбка різким поворотом на німця (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 87); // Повернутися (у 1 знач.). Василик біг якраз навстріч Орлюкові. Але, почувши крик учительки, він крутнув назад (Довж., І, 1958, 391).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крутну | крутнемо |
2 особа | крутнеш | крутнете |
3 особа | крутне | крутнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | крутнув | крутнули |
Жіночий рід | крутнула | |
Середній рід | крутнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крутнімо | |
2 особа | крутни | крутніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | крутнувши |