кусонути
КУСОНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до куснути. Артем мовчав. Він.. кусонув хліба наскільки рота хватило (Головко, II, 1957, 250); * Образно.- Іваненко, що з тобою? - В плече кусонула [куля],- обізвався червоноармієць, що, люто відстрілюючись, лежав у борозенці (Стельмах, II, 1962, 201); «Мабуть, нічого особливого»,- подумав він, і щось боляче, тупо кусонуло його за серце (Тют., Вир, 1964, 482).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кусону | кусонемо |
2 особа | кусонеш | кусонете |
3 особа | кусоне | кусонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кусонув | кусонули |
Жіночий рід | кусонула | |
Середній рід | кусонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кусонімо | |
2 особа | кусони | кусоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | кусонувши |