кусючий
КУСЮЧИЙ, а, е. 1. Те саме, що кусливий. З далекого берега прилітали кусючі з смарагдовими очима гедзі і крутились над головою (Донч., III, 1956, 77); * Образно. Тоді й пішов [Крамаренко] до Бориса. Ну, той і порадив.. Прочитав мораль. Молоде щеня, а кусюче (Мур., Свіже повітря.., 1962, 21); Жінки загули. Стали кусючі, як роздратовані оси (Баш, На .. дорозі, 1967, 115).
2. Те саме, що колючий 1. Щетина в кожного на обличчі кусюча. Найбільше щетини в Магерама. Не щоки - дротяна щітка (Донч., II, 1956, 167); Собаки налетіли на нього з обох боків двома клубками кусючої шерсті (Загреб., Європа 45, 1959, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кусючий | кусюча | кусюче | кусючі |
Родовий | кусючого | кусючої | кусючого | кусючих |
Давальний | кусючому | кусючій | кусючому | кусючим |
Знахідний | кусючий, кусючого | кусючу | кусюче | кусючі, кусючих |
Орудний | кусючим | кусючою | кусючим | кусючими |
Місцевий | на/у кусючому, кусючім | на/у кусючій | на/у кусючому, кусючім | на/у кусючих |