кутній
КУТНІЙ, я, є. Розташований у кутку (у 1 знач.). Кутні вежі з тихим рипінням оберталися і мацали довгим промінням у гущавині саду (Смолич, І, 1958, 94); // заст. Те саме, що покутній. В кутньому вуглі стояв кіот з образами в срібних позолочених шатах (Стор., І, 1957, 234).
^ Кутні зуби - задні п'ять зубів з кожного боку обох щелеп. Повернув Печипір язиком у роті... аж так і є: намацав піввареника, що застряло у кутніх зубах (Кв.-Осн., II, 1956, 109); На кутніх зубах спробував [Дорохтей] золото (Стельмах, І, 1962, 50).
@ Сміятися (засміятися, реготатися, зареготатися) на кутні [зуби] - плакати. - Ми то тепер регочемо, а чи не доведеться нам на кутні зареготатись, як німець справді машиною весь хліб підніме? - спитав хтось (Мирний, IV, 1955, 243); - Ще й сміється, дурне! Щоб ти на кутні сміялося!.. (Ковінька, Кутя.., 1960, 86).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кутній | кутня | кутнє | кутні |
Родовий | кутнього | кутньої | кутнього | кутніх |
Давальний | кутньому | кутній | кутньому | кутнім |
Знахідний | кутній, кутнього | кутню | кутнє | кутні, кутніх |
Орудний | кутнім | кутньою | кутнім | кутніми |
Місцевий | на/у кутньому, кутнім | на/у кутній | на/у кутньому, кутнім | на/у кутніх |