кіль
КІЛЬ, я, ч. 1. Поздовжня балка нижньої частини судна, що є його головним кріпленням. Пароплав раптом черкнув об щось кілем, втратив хід і широким рухом повернувся носом проти течії... (Ю. Япов., II, 1954, 91); Спочатку підняло корму так, що ніс майже весь занурився у воду, потім корма осіла, а ніс піднявся, оголюючи кіль (Ткач, Моряки, 1948, 124).
2. Вертикальна площина хвоста літака (дирижабля) з прикріпленими до неї поворотними кермами. Батарейці били.. Перед кілем юнкерса спалахнув чорний клубок диму (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 323).
3. Поздовжній виступ грудної кістки в більшості птахів і деяких ссавців, що має вигляд гребеня. Кіль грудної кістки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кіль | кілі |
Родовий | кіля | кілів |
Давальний | кілеві, кілю | кілям |
Знахідний | кіль | кілі |
Орудний | кілем | кілями |
Місцевий | на/у кілі | на/у кілях |
Кличний | кілю | кілі |