кірасир
КІРАСИР, а, ч., іст. 1. Вершник важкої кавалерії, захищений кірасою. Кірасир.. замірився був важким шестипером, уже й рубонув би, коли б в останню мить не вихопився на Коні якийсь чужинець (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 89).
2. У західноєвропейських та російській (до 1917 р.) арміях - солдат або офіцер деяких гвардійських кавалерійських полків. [Віталій Романович:] Може, краще було б іти вам [синам] в кірасири? (Мокр., П'єси, 1959, 262).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кірасир | кірасири |
Родовий | кірасира | кірасирів |
Давальний | кірасирові, кірасиру | кірасирам |
Знахідний | кірасира | кірасирів |
Орудний | кірасиром | кірасирами |
Місцевий | на/у кірасирі, кірасирові | на/у кірасирах |
Кличний | кірасире | кірасири |