ланцет
ЛАНЦЕТ, а, ч. Невеликий хірургічний ніж, гострий з обох боків. Лікар скрізь ходив з ланцетом.. і спермацетом, І чванивсь, як людей морив (Котл., І, 1952, 143); Він одчинив скляну шафу й брязнув купою блискучих хірургічних приладь. Він узяв з дека їх кілька - ланцетів, пінцетів та щипчиків (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 103); * Образно. Хай пензель твій буде блискучим ланцетом істотності і кометою в майбутнє... (Еллан, II, 1958, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ланцет | ланцети |
Родовий | ланцета | ланцетів |
Давальний | ланцетові, ланцету | ланцетам |
Знахідний | ланцет | ланцети |
Орудний | ланцетом | ланцетами |
Місцевий | на/у ланцеті | на/у ланцетах |
Кличний | ланцете | ланцети |