легковійний
ЛЕГКОВІЙНИЙ, а, е. Який віє злегка, не сильно (звичайно про вітер). Тихо шепотілося під подувом легковійною вітерця широке поле (Кач., Вибр., 1947, 74); * Образно. Думка приходила велична і проста, і з неї, як листя, обсипалися непотрібні прикраси, кружляючи в повітрі легковійними примарами (Ю. Янов., І, 1958, 191).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | легковійний | легковійна | легковійне | легковійні |
Родовий | легковійного | легковійної | легковійного | легковійних |
Давальний | легковійному | легковійній | легковійному | легковійним |
Знахідний | легковійний, легковійного | легковійну | легковійне | легковійні, легковійних |
Орудний | легковійним | легковійною | легковійним | легковійними |
Місцевий | на/у легковійному, легковійнім | на/у легковійній | на/у легковійному, легковійнім | на/у легковійних |