легковірний
ЛЕГКОВІРНИЙ, а, е. Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий. [Орися:] Вони вас одурять, ошукають, у біду вженуть! Ви неписьменні, легковірні, а се старі кримінальники! (Фр., IX, 1952, 76); Не думав і не гадав ніколи він, що Тихін отакий легковірний: хтось белькнув дурним язиком, а він уже й глузд втратив (Головко, II, 1957, 123).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | легковірний | легковірна | легковірне | легковірні |
Родовий | легковірного | легковірної | легковірного | легковірних |
Давальний | легковірному | легковірній | легковірному | легковірним |
Знахідний | легковірний, легковірного | легковірну | легковірне | легковірні, легковірних |
Орудний | легковірним | легковірною | легковірним | легковірними |
Місцевий | на/у легковірному, легковірнім | на/у легковірній | на/у легковірному, легковірнім | на/у легковірних |