лимар
ЛИМАР, я, ч . Майстер, який виготовляє ремінну збрую. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, що їй не виробляють! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 44); Дуже важливе значення має також підготовка і перепідготовка лимарів, ковалів та колісників, бо щороку.. доводиться провадити ремонт возів, саней, збруї тощо (Колг. село, 28.І 1955, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лимар | лимарі |
Родовий | лимаря | лимарів |
Давальний | лимареві, лимарю | лимарям |
Знахідний | лимаря | лимарів |
Орудний | лимарем | лимарями |
Місцевий | на/у лимарі, лимареві | на/у лимарях |
Кличний | лимарю | лимарі |