липина
ЛИПИНА, и, ж . 1. Липове дерево. У самій гущавині дубрівній, де там липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими.. - забралась [Катря] аж туди, та й сидить (Вовчок, І, 1955, 194); Галявину оступили вікові дуби, соснина між дубами і липина вигналася, - як усе тягнеться до сонця! (Горд., II, 1959, 59); // Гілка липового дерева. В кожнім кутку [хати] гілляка зелена, на кожнім гвіздочку кленина або липина (Свидн., Люборацькі, 1955, 185).
2. діал . Тріски. - На дривітні колоддя кололи, у дрова рубали і на липину трощили (Кв.-Осн., II, 1956, 247); Потрощити на липину (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | липина | липини |
Родовий | липини | липин |
Давальний | липині | липинам |
Знахідний | липину | липини |
Орудний | липиною | липинами |
Місцевий | на/у липині | на/у липинах |
Кличний | липино | липини |