липка
ЛИПКА, и, ж .1. Зменш. до липа 1. Скілько тут Сокири не бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стяли (Греб., І, 1957, 62); По алеї із молодих липок.. їхав зелений ридван (Панч, Гомон. Україна, 1954, 39).
2. діал. Таволга. Квітнули величезні степові рум'янки, червоно-бузковий шпадник.., запашна липка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51).
@ Обдирати (обдерти, облуплювати, облупити і т. ін.), як (мов, наче і т. ін.) липку: а) грабувати, забираючи все дочиста. Не раз подорожніх багатих панів, Як липку сиру, обдирали [гайдамаки] (Бор., Тв., 1957, 71); - Добре! - провадять усі в один голос. - Як липку облупимо [голову] ... та й писаря завряд [заодно] (Мирний, І, 1949, 293); б) брати, стягати дуже велику плату (податок, викуп і т. ін.). - Злигались удвох [пан і прикажчик], доки воля вийде, обібрати нас, як липку. Собаки! - і Василь зо зла плюнув (Мирний, IV, 1955, 162).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | липка | липки |
Родовий | липки | липок |
Давальний | липці | липкам |
Знахідний | липку | липки |
Орудний | липкою | липками |
Місцевий | на/у липці | на/у липках |
Кличний | липко | липки |