локаутник
ЛОКАУТНИК, а, ч. , політ. Той, хто оголошує локаут. Провокація локаутників не вдалася (Ленін, 20, 1950, 189).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | локаутник | локаутники |
Родовий | локаутника | локаутників |
Давальний | локаутникові, локаутнику | локаутникам |
Знахідний | локаутника | локаутників |
Орудний | локаутником | локаутниками |
Місцевий | на/у локаутнику, локаутникові | на/у локаутниках |
Кличний | локаутнику | локаутники |