лопіт
ЛОПІТ, поту, ч., розм. Те саме, що лопотання. - Добридень!.. - Ай! Високе, чисто жіноче і різкодзвінке, воно в блискавку злилось з рожевим тілом та з лопотом ніг. Ляснули двері - і стало пусто (Коцюб., II, 1955, 209); Нараз почувся страшенний шум, тріск, лопіт, - очевидно, поломінь [пломінь] вихопився на дах (Фр., III, 1950, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лопіт | лопоти |
Родовий | лопоту | лопотів |
Давальний | лопотові, лопоту | лопотам |
Знахідний | лопіт | лопоти |
Орудний | лопотом | лопотами |
Місцевий | на/у лопоті | на/у лопотах |
Кличний | лопоте | лопоти |