любимий
ЛЮБИМИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. ч. до любити 1 - 3. Наче половину горя, її [Світлани] дівочих кривд по-сестринськи брала, переймала зараз на себе оця ніжна, оця любима нею з дитинства акація - біла колюча королева півдня (Гончар, II, 1959, 100); [Очерет:] Зараз для мене щастя - любити вас і бути любимим (Коч., II, 1956, 450); Багато зробив Ф. Маківчук для розвитку української радянської сатири й гумору, цього нелегкого, бойового і любимого народом жанру нашої літератури (Рад. Укр., 9.IX 1962, 3).
2. у знач. прикм . Те саме, що любий. Любимого братика вона не втримала - рвонувсь і втік (Вовчок, І, 1955, 312).
3.у знач. ім . любимий, мого, ч. ; любима, мої, ж. Той (та), кого люблять, кохають. Нічого не відповіла йому Зінька.. і пішла стежкою одна, пригнічена, ображена в кращих своїх почуттях, покинута любимим (Шиян, Баланда, 1957, 176); Як жить на світі хороше, у парі йти з любимою! (Гонч., Вибр., 1959, 221).
4. Якому надають перевагу перед іншим. Він буде робити любиме діло, готувати нове покоління до нового життя (Коцюб., II, 1955, 148); - У човен не взяли ми зайвої ваги: Оце - для голоду, ось трошки для жаги, Папуша тютюну, дві-три любимі книги... (Рильський, І, 1960, 230).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | любимий | любима | любиме | любимі |
Родовий | любимого | любимої | любимого | любимих |
Давальний | любимому | любимій | любимому | любимим |
Знахідний | любимий, любимого | любиму | любиме | любимі, любимих |
Орудний | любимим | любимою | любимим | любимими |
Місцевий | на/у любимому, любимім | на/у любимій | на/у любимому, любимім | на/у любимих |
улюблений
УЛЮБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до улюбити. Чолом тобі [Лесе Українко], улюблена в народі, Як люблені борці лиш і співці! (Рильський, Зим. записи, 1964, 55); Для них [учнів] це улюблене їхньою вчителькою «тощо» було, мов пароль, мов заклик до веселощів (Гончар, Тронка, 1963, 38); Мій жених (як величає його Катря) - тип, улюблений сількорами (Кач., II, 1958, 48); Дуже давній улюблений народом вид озеленення громадських територій - обсаджування деревами вулиць та шляхів (Озелен. колг. села, 1955, 10)
2. у знач. прикм. Який викликає почуття любові, користується любов'ю. Про давніх своїх знайомих Обринських і саму колишню улюблену дівчину чував я від хвилі розлуки небагато (Коб., III, 1956, 88); - Ти для мене тепер не лише улюблений поет, ти мені рідний, як батьківщина... (Тулуб, В степу.., 1964, 489); Вранці діти, йдучи до школи, тримали в рученятах букетики синіх пролісків та рожевого рясту, щоб піднести їх улюбленим вчителькам (Шиян, Баланда, 1957, 60); // Якому віддають перевагу, який подобається більше, ніж інші. В майбутньому - в широкому різноманітному репертуарі Панаса Саксаганського улюбленими ролями стануть образи простих людей (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 32); Юра горлав свою улюблену пісню (Смолич, II, 1958, 12); Стояла спека. І ми вирішили знову йти в ліс до свого улюбленого місця на річці (Досв., Вибр., 1959, 56).
3. у знач. ім. улюблений, ного, ч., рідко. Той, кого дуже люблять; коханий. Вона бачила Ольгу.. на таємних сходинах з улюбленим (Фр., II, 1950, 317).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | улюблений | улюблена | улюблене | улюблені |
Родовий | улюбленого | улюбленої | улюбленого | улюблених |
Давальний | улюбленому | улюбленій | улюбленому | улюбленим |
Знахідний | улюблений, улюбленого | улюблену | улюблене | улюблені, улюблених |
Орудний | улюбленим | улюбленою | улюбленим | улюбленими |
Місцевий | на/у улюбленому, улюбленім | на/у улюбленій | на/у улюбленому, улюбленім | на/у улюблених |