любитися
ЛЮБИТИСЯ, люблюся, любишся; мн. любляться; недок. 1. з ким і без додатка. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися (у 1 знач.). Кохайтеся ж, любітеся, Як серденько знає (Шевч., І, 1951, 49); [Сокуренко:] Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більше року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались (Кроп., І, 1958, 128); // розм. Бути в інтимних стосунках з особою іншої статі. - Він любиться з молодицями... я доведу, що він ходить до тої слинявої Насті... (Коцюб., І, 1955, 38); - Любилася я з моїм, так, що швидко вже почала сподіватися на вагітність (Ю. Янов., II, 1958, 105).
2. Відчувати глибоку повагу, товариську відданість одне до одного. Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони.. добре, любилися (Вовчок, І, 1955, 183); // Добре ставитися одне до одного, шанувати, не кривдити одне одного. Чули заповідь господню: Всім любитися, А не рить другим безодню Та злобитися! (Граб., І, 1959, 117); // Почувати одне до одного глибоку приязнь, викликану родинними зв'язками. Ми з братом щиро любилися зроду, змалку (Вовчок, І, 1955, 4).
3.рідко . Бути до вподоби кому-небудь. Ненечка її Амата В душі своїй була строката: Не всякий їй любився зять (Котл., І, 1952, 165).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | люблюся | любимося |
2 особа | любишся | любитеся |
3 особа | любиться | любляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | любитимуся | любитимемося |
2 особа | любитимешся | любитиметеся |
3 особа | любитиметься | любитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | любився | любилися |
Жіночий рід | любилася | |
Середній рід | любилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | любімося | |
2 особа | любися | любіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | люблячись | |
Минулий час | любившись |