лячно
ЛЯЧНО. Присл. до лячний. Неприязно й лячно виглядало довкола, навіть виду не було ніякого (Коб., II, 1956, 232); Забув малий безчубко.., як матері за юбку тримався лячно він (Сос., І, 1957, 344); // у знач. присудк. сл. Страшно. [Анна:] Не знаю, але мені так чогось лячно, так чогось сумно, як коли б якесь велике нещастя надо мною зависло (Фр., IX, 1952, 95); Дівчині стало лячно самій у хаті (Козл., Ю. Крук, 1957, 387).