літо
ЛІТО, а, с. 1. Найтепліша пора року між весною й осінню. Минуло літо, після жнив Овес хазяїн змолотив (Гл., Вибр., 1951, 29); Чи осінь, чи зима, чи в зелені діброва весни вітає дні, чи літо славить птах, - усе мені шумить хода твоя (Сос., II, 1958, 34).
@ Бабине літо див. бабин; Скільки літ, скільки зим - дуже давно (говориться під час зустрічі). - Скільки літ, скільки зим не бачилися? Здрастуйте! (Мирний, III, 1954, 266).
2. рідко. Те саме, що рік. Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря". А їм неначе рот зашито (Шевч., II, 1953, 200).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | літо | літа |
Родовий | літа | літ |
Давальний | літу | літам |
Знахідний | літо | літа |
Орудний | літом | літами |
Місцевий | на/у літі | на/у літах |
Кличний | літо | літа |