лічильник
ЛІЧИЛЬНИК, а, ч. , чого і без додатка. 1. Той, хто веде лік чому-небудь. * Образно. Спросоння закричав десь півень, потім другий, третій, а за хвилину на селі уже не вгавав спів цих нічних лічильників часу (Воскр., Весна.., 1939, 61).
2. Прилад для підраховування чого-небудь. В ній [ракеті] є два передавачі з антенами, лічильник космічного проміння (Наука.., 2, 1959, 7); Він не відривав очей од лічильника [таксі].. Його зацікавила сама механіка - диви, як блискають цифри, як швидко росте сума (Збан., Курил. о-ви, 1963, 37); * Образно. І став Біг-Бен, вусач-солдат, лічильником годин (Бажан, Роки, 1957, 183).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лічильник | лічильники |
Родовий | лічильника | лічильників |
Давальний | лічильникові, лічильнику | лічильникам |
Знахідний | лічильник, лічильника | лічильники, лічильників |
Орудний | лічильником | лічильниками |
Місцевий | на/у лічильнику | на/у лічильниках |
Кличний | лічильнику | лічильники |