лічити
ЛІЧИТИ1, лічу, лічиш, недок. 1. неперех. Називати числа у послідовному порядку. - Лічитиму до трьох: раз!.. два... (Довж., І, 1958, 206); // Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах. Людина навчилася лічити тисячі років тому (Наука.., 9, 1961, 20); - Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Стельмах, II, 1962, 107).
2. перех. і без додатка . Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь. Став пан Пістряк лічити; лічить-лічить, а у п'ятій сотні одного козака не долічиться (Кв.- Осн., II, 1956, 161); - Він в семінарії лічити не вмів навіть гроші... (Вовчок, VI, 1956, 254); - Скільки ж це буде верстов? - запитав Григорія наш дід Семен.. - А хто їх там лічив, - стримано відповів мандрівник (Довж., І, 1958, 77); // Вести певні підрахунки. Курчат восени лічать (Укр.. присл.., 1955, 292); Щось вічно розмірковував [Мемет], пригадував, лічив і раз у раз бігав у крамничку (Коцюб., І, 1955, 394); Комбат став лічити на пальцях (Гончар, III, 1959, 249).
@ Грудки лічити [на дорозі] - дивитися вниз (опустивши очі). Лічити дні (години, хвилини і т. ін. ) - стежити за часом, з нетерпінням чекаючи кого-, чого-небудь. Лічу в неволі дні і ночі І лік забуваю. О господи, як-то тяжко Тії дні минають (Шевч., II, 1963, 235); Не лічити чого - дуже багато чогось. Не лічив Пилипко, скільки разів приходилося йому падати (Мирний, IV, 1955, 301); Летить, кричить, шумить орел, Розбитих хвиль не ліче: Їх безліч (Олесь, Вибр., 1958, 61); Не лічити годин (хвилин і т. ін.) - не стежити за часом. Не дивлячись на сонце, не лічачи годин, йшла молода пара довгим зеленим яром (Н.-Лев., І, 1956, 154); Ребра лічити (полічити) кому - бити кого-небудь. - Вилазь, вилазь лишень; я тобі ребра полічу, як ніхто ще тобі їх не лічив... (Мирний, IV, 1955, 60).
3. неперех . Визначати в певній кількості, в певних сумах; нараховувати. - То скільки ж це вийде орендної плати з пана за сорок три роки, якщо по дев'ять карбованців з десятини лічити? (Стельмах, І, 1962, 357).
4. перех . Рахувати, визначаючи що-небудь як початок відрахунків, одиницю виміру тощо. Товщину снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою.. Лічать від землі до поверхні снігу (Фіз. геогр., 5, 1956, 94); Ми всі від Жовтня золотого Ведем літа і лічим вік (Мас., Побратими, 1950, 5).
5. перех., перен . Брати до уваги під час підрахунків, визначення чого-небудь і т. ін.; враховувати. Опріч відомих Вам оповідань я надрукував.. "Посол від чорного царя", оповід. в "Житті і слові" - ото, здається, і все, коли не лічити дрібничок (Коцюб., III, 1956, 195); Мені за сей час нічого веселого не трапилось, коли не лічити веселого сонця і моря (Л. Укр., V, 1956, 209).
6. перех., за кого - що, ким, чим, перен . Те саме, що вважати. [Степанида:] От правда на світі! Як жінок, то й не лічать за людину!.. (Кроп., І, 1958, 135); - А як крадуть [мужики] ліс, то через те, що вони лісом обділені, що панський ліс вони лічать своїм (Коцюб., І, 1955, 462); Пани і підпанки, що слините з-за брам. - Не вас лічив Тарас За Україну! (Ю. Янов., V, 1959, 67).
ЛІЧИТИ2, лічу, лічиш, недок., перех., рідко. Те саме, що лікувати. Дурня вчити, що мертвого лічити (Укр.. присл.., 1955, 250); Вона набрала зілля Та пішла в палати Лічить його (Шевч., І, 1951, 373); Розмовляю та синів питаю, Чи давно захорував їх дєдьо, Що йому робили, чим лічили? (Фр., XIII, 1954, 333).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лічу | лічимо |
2 особа | лічиш | лічите |
3 особа | лічить | лічать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лічитиму | лічитимемо |
2 особа | лічитимеш | лічитимете |
3 особа | лічитиме | лічитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лічив | лічили |
Жіночий рід | лічила | |
Середній рід | лічило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лічімо | |
2 особа | лічи | лічіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лічачи | |
Минулий час | лічивши |