мажорний
МАЖОРНИЙ, а, е. 1. Стос. до мажору (у 1 знач.), який грунтується на ньому. Є в українській народній музиці багато й мажорних мелодій (Іст. укр. музики, 1922, 82); У засмучену кімнату, як вихор, влетіла мажорна музика (Головко, Літа.., 1956, 199); Музика била на нього струєю грайливих, іскристих, мажорних акордів (Смолич, II, 1958, 37); * Образно. Буде все мажорний лад, Бо звелів уже уряд, Щоб голодні жебраки Веселились залюбки (Сам., І, 1958, 239).
2. перен . Бадьорий, радісний. Рашель пише мені досить часто, листи милі, але як завжди короткі, настрій досить мажорний (Л. Укр., V, 1956, 112); Йому кожен.. здавався в такий мажорний ранок добрим другом (Ле, Клен. лист, 1960, 220).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мажорний | мажорна | мажорне | мажорні |
Родовий | мажорного | мажорної | мажорного | мажорних |
Давальний | мажорному | мажорній | мажорному | мажорним |
Знахідний | мажорний, мажорного | мажорну | мажорне | мажорні, мажорних |
Орудний | мажорним | мажорною | мажорним | мажорними |
Місцевий | на/у мажорному, мажорнім | на/у мажорній | на/у мажорному, мажорнім | на/у мажорних |