мазунчик
МАЗУНЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до мазун.. [Вівдя:] А що син ваш, то вже він мусить вам без супереки скоритися; мізинчик же, та ще й мазунчик! (Кроп., II, 1958, 127); Василь розчулений добрістю матері, йому кортить, як колись у дитячі роки, пригорнутися до її щоки, але він знаходить у собі силу стриматися, - він же не малий мазунчик, а цілком доросла людина (Д. Бедзик, Плем'я.., 1958, 19).
2. заст. Мазурка (у 2 знач.). "Де цимбали? грай, псявіро!" Аж корчма трясеться - Краков'яка оддирають, Вальса та мазура (Шевч., І, 1951, 89); Панна Маня пішла танцювати мазура ( Мак., Вибр., 1954, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мазунчик | мазунчики |
Родовий | мазунчика | мазунчиків |
Давальний | мазунчикові, мазунчику | мазунчикам |
Знахідний | мазунчика | мазунчиків |
Орудний | мазунчиком | мазунчиками |
Місцевий | на/у мазунчику, мазунчикові | на/у мазунчиках |
Кличний | мазунчику | мазунчики |