маломаєтний
МАЛОМАЄТНИЙ, а, е. заст. 1. Незаможний, небагатий.
2. Який володіє невеликим маєтком; дрібномаєтний. - У мене сусід є, - сказав Троєкуров, - маломаєтний грубіян (Пушкін, Дубр., перекл. Терещенка, 1937, 164).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | маломаєтний | маломаєтна | маломаєтне | маломаєтні |
Родовий | маломаєтного | маломаєтної | маломаєтного | маломаєтних |
Давальний | маломаєтному | маломаєтній | маломаєтному | маломаєтним |
Знахідний | маломаєтний, маломаєтного | маломаєтну | маломаєтне | маломаєтні, маломаєтних |
Орудний | маломаєтним | маломаєтною | маломаєтним | маломаєтними |
Місцевий | на/у маломаєтному, маломаєтнім | на/у маломаєтній | на/у маломаєтному, маломаєтнім | на/у маломаєтних |