мантачити
МАНТАЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою. [Конон:] Ні, мабуть, до вечора і однієї ручки не дотягну з такою косою, мантачиш-мантачиш її, а вона біда як важко йде (Кроп., II, 1958, 431); Час від часу зупиниться якийсь [косар] і давай мантачить притуплене лезо коси (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 205).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мантачу | мантачимо |
2 особа | мантачиш | мантачите |
3 особа | мантачить | мантачать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мантачитиму | мантачитимемо |
2 особа | мантачитимеш | мантачитимете |
3 особа | мантачитиме | мантачитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мантачив | мантачили |
Жіночий рід | мантачила | |
Середній рід | мантачило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мантачмо | |
2 особа | мантач | мантачте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мантачачи | |
Минулий час | мантачивши |