мантачка
МАНТАЧКА, и, ж. Вузький дерев'яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском. Замість списа - бере [козак] косу, За шаблю - мантачку (Манж., Тв., 1955, 111); Де-не-де спинялися косарі, витягали з-за очкура мантачки, і дзвінко та лунко бриніло тоді крицеве лезо під її дотиком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мантачка | мантачки |
Родовий | мантачки | мантачок |
Давальний | мантачці | мантачкам |
Знахідний | мантачку | мантачки |
Орудний | мантачкою | мантачками |
Місцевий | на/у мантачці | на/у мантачках |
Кличний | мантачко | мантачки |