марновірний
МАРНОВІРНИЙ, а, е. 1. Те саме, що забобонний 1. - Не на добре така зустріч. - Не на добре? А ви марновірні, виходить, Ніно. - Взагалі ні, але тут, у вас, мабуть, повірю в забобони (Коп., Земля.., 1957, 150); Графові тієї ночі приснився страшний сон, і він відразу ж після сніданку сів сам собі ворожити на картах - молодий граф був марновірний (Донч., III, 1956, 49).
2. Який грунтується на марновірстві. У свідомості деяких наших людей ще й досі збереглись марновірні, антинаукові уявлення про здоров'я і причини хвороби людини (Наука.., 9, 1959, 41); // Спричинений марновірством. [Флегон (з марновірним жахом): ] Хто меч підійме, від меча загине (Л. Укр., II, 1951, 434).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | марновірний | марновірна | марновірне | марновірні |
Родовий | марновірного | марновірної | марновірного | марновірних |
Давальний | марновірному | марновірній | марновірному | марновірним |
Знахідний | марновірний, марновірного | марновірну | марновірне | марновірні, марновірних |
Орудний | марновірним | марновірною | марновірним | марновірними |
Місцевий | на/у марновірному, марновірнім | на/у марновірній | на/у марновірному, марновірнім | на/у марновірних |