марнолюбний
МАРНОЛЮБНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пихатий 1; гонористий.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | марнолюбний | марнолюбна | марнолюбне | марнолюбні |
Родовий | марнолюбного | марнолюбної | марнолюбного | марнолюбних |
Давальний | марнолюбному | марнолюбній | марнолюбному | марнолюбним |
Знахідний | марнолюбний, марнолюбного | марнолюбну | марнолюбне | марнолюбні, марнолюбних |
Орудний | марнолюбним | марнолюбною | марнолюбним | марнолюбними |
Місцевий | на/у марнолюбному, марнолюбнім | на/у марнолюбній | на/у марнолюбному, марнолюбнім | на/у марнолюбних |