тертий
ТЕРТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до терти 1-3. * Образно. Він пильно оглянув обох військових, по зовнішності видимо тертих у боях вояк (Ле, Хмельницький, І, 1957, 98).
2. у знач. прикм. Подрібнений на тертці. - На лишень, понюхай сього. Та й піднесла [Явдоха] йому під ніс тертого хріну (Кв.-Осн., II, 1956, 202); Годувала сина тертим яблуком (Томч., Готель.., 1960, 221); Терта картопля; // Потовчений, розім'ятий. Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі (Мирний, І, 1954, 269); Щоб зовсім збити ціну, непомітним рухом.. вбиває [Терентій] в ніздрю борозного пучку тертого тютюну (Стельмах, 1, 1962, 497).
@ Підносити (піднести) тертого хріну див. хрін.
3. у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, пережив; бувалий, досвідчений. Прямий [Еней], як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий (Котл., І, 1952, 290); Вже як скаже що - немов примаже, Зразу видно: тертий чоловік (Перв., II, 1958, 274).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тертий | терта | терте | терті |
Родовий | тертого | тертої | тертого | тертих |
Давальний | тертому | тертій | тертому | тертим |
Знахідний | тертий, тертого | терту | терте | терті, тертих |
Орудний | тертим | тертою | тертим | тертими |
Місцевий | на/у тертому, тертім | на/у тертій | на/у тертому, тертім | на/у тертих |