махина
МАХИНА, и, рідко МАХИНЯ, і, ж ., розм. Важкий, громіздкий предмет, велика споруда тощо. Дві пари волів впростяж привезли до Балабухи на подвір'я прездорову махину. Фортеп'ян ледве вліз у двері (Н.-Лев., III, 1956, 211); Церква чимала махиня, а здається легка така, аж вгору зноситься, мовби летіти хоче (Свидн., Люборацькі, 1955, 19); В приціл він бачив, як важка махина [танк] сунула просто на нього (Головко, І, 1957, 289); Старовинний годинник у дальньому кутку - невкладиста махина аж до стелі заввишки - одноманітним цоканням відзначав повільні коливання маятника (Шовк., Людина.., 1962, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | махина | махини |
Родовий | махини | махин |
Давальний | махині | махинам |
Знахідний | махину | махини |
Орудний | махиною | махинами |
Місцевий | на/у махині | на/у махинах |
Кличний | махино | махини |