медяник
МЕДЯНИК, яника, ч. Медовий коржик. Шматок чорного засохлого хліба, що ви ледве вгризете його зубами, здається краще найсолодшого медяника (Мирний, IV, 1955, 320); - Іди, іди та постав нам мерщій на стіл усе, що є! - гукав Бульба услід жінці. - Нам не треба пампушок, медяників... маковників та всяких там пундиків! (Довж., І, 1958, 219).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | медяник | медяники |
Родовий | медяника | медяників |
Давальний | медяникові, медянику | медяникам |
Знахідний | медяник | медяники |
Орудний | медяником | медяниками |
Місцевий | на/у медянику | на/у медяниках |
Кличний | медянику | медяники |