мелодизм
МЕЛОДИЗМ, у, ч. Елементи мелодійності, милозвучності, пісенної основи в музиці. Як характерна риса мелодизму Стеценка, пісенність виявляється навіть у формах, що нібито не вимагають її (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 57); Він [Л. М. Ревуцький] - автор першого на Україні фортепіанного концерту, справді народного за своїм мелодизмом і ліричністю (Веч. Київ, 29.І 1972, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мелодизм | мелодизми |
Родовий | мелодизму | мелодизмів |
Давальний | мелодизмові, мелодизму | мелодизмам |
Знахідний | мелодизм | мелодизми |
Орудний | мелодизмом | мелодизмами |
Місцевий | на/у мелодизмі | на/у мелодизмах |
Кличний | мелодизме | мелодизми |