ментор
МЕНТОР, а, ч. 1. заст. Наставник (у 1 знач.), керівник, вихователь. Я не вважав себе в праві виступати як ментор супроти молодого покоління (Фр., XVI, 1955, 372); Гальванеску із зв'язаними руками покоївся в глибокому кріслі і, дарма що сидів у такій незручній позі, працьовито виконував роль ментора... під дулом свого власного браунінга (Смолич, І, 1958, 141).
2. бот., сад. Живець, який прищеплюють до рослини з метою одержання в гібриді рис цього живця. [Карташов:] Ми визнаємо гібридизацію міжвидову і навіть міжродову. Визнаємо деякий вплив відкритого вами ментора (Довж., І, 1958, 468).
^ Метод ментора - один з методів одержання в гібриді бажаних рис, властивих живцю-прищепі. Користуючись методом ментора, Мічурін ліквідував безплідність у віддалених гібридів (Наука.., 9, 1956, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ментор | ментори |
Родовий | ментора | менторів |
Давальний | менторові, ментору | менторам |
Знахідний | ментора | менторів |
Орудний | ментором | менторами |
Місцевий | на/у менторі, менторові | на/у менторах |
Кличний | менторе | ментори |