мерзота
МЕРЗОТА, и, ж. 1. Те, що викликає огиду, відразу; щось гидке (у 1 знач.), відворотне (у 1 знач.). - Хочеться вам псувати собі смак.. такою мерзотою! - крикнув він (Фр., IV, 1950, 249); Закурили. - Шовкун! - гукав Сагайда, пожадливо затягуючись. - Хіба це тютюн? Це якась мерзота! (Гончар, III, 1959, 28).
2. Про підлу, негідну людину та її поведінку, вчинки, дії. [Лучицька:] Як думаєш: я на мерзоту не здатна? (Стар., Вибр., 1959, 401); Чого він зайшов до неї? Підглядати? Тьфу, мерзота (Кач., II, 1958, 35); // Уживається як лайливе слово. [Марко:] Ти, мерзото, так знущаєшся з бідної дівчини? Стій! Ані з місця, бо застрелю, як собаку! (Ірчан, І, 1958, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мерзота | мерзоти |
Родовий | мерзоти | мерзот |
Давальний | мерзоті | мерзотам |
Знахідний | мерзоту | мерзоти |
Орудний | мерзотою | мерзотами |
Місцевий | на/у мерзоті | на/у мерзотах |
Кличний | мерзото | мерзоти |