мертвеччина
МЕРТВЕЧЧИНА, МЕРТВЕЧИНА, и, ж . 1. Трупи тварин; щось мертве.
2. перен., розм. Розумовий і моральний занепад, застій, інертність. Церковщина звільна вбиває також народні школи, засуджуючи їх на бездіяльність і мертвеччину (Фр., XVI, 1955, 152); Ідея бога завжди, присипляла і притупляла "соціальні почуття", підміняючи живе мертвечиною, будучи завжди ідеєю рабства.. (Ленін, 35, 1956, 93); Багатьма прикладами й фактами він [М. Драгоманов] розвінчував націоналістичне крутійство старої "Правди" [журналу народовців], мертвеччину і схоластику її програми (Рад. літ-во, 6, 1964, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мертвеччина | мертвеччини |
Родовий | мертвеччини | мертвеччин |
Давальний | мертвеччині | мертвеччинам |
Знахідний | мертвеччину | мертвеччини |
Орудний | мертвеччиною | мертвеччинами |
Місцевий | на/у мертвеччині | на/у мертвеччинах |
Кличний | мертвеччино | мертвеччини |