мертвити
МЕРТВИТИ, влю, виш; мн. мертвлять; недок., перех. 1. Робити мертвим, позбавляти життя; убивати. Старих людей турки мертвили (Сл. Гр.); Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили, І ждала благодатного дощу Земля в той рік (Рильський, II, 1960, 292).
2. перен. Позбавляти життєвості, бадьорості. Така вже суть християнства, що воно не спонукає до розвитку всіх духовних і фізичних сил людини, а, навпаки, мертвить, тамує їх (Рад. літ-во, 18, 1955, 224).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мертвлю | мертвимо |
2 особа | мертвиш | мертвите |
3 особа | мертвить | мертвлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мертвитиму | мертвитимемо |
2 особа | мертвитимеш | мертвитимете |
3 особа | мертвитиме | мертвитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мертвив | мертвили |
Жіночий рід | мертвила | |
Середній рід | мертвило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мертвімо | |
2 особа | мертви | мертвіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мертвлячи | |
Минулий час | мертвивши |