месниця
МЕСНИЦЯ, і, ж. Жін. до месник. [Антей:] Іди, служи своєму Меценату, .. не згадуй героїні Антігони, ні месниці Електри (Л. Укр., III, 1952, 440); Стоїть вона, заціпивши уста, Струнка, вродлива, та уже не та, - Не злякана, заплакана дитина, - Грім! гнів! покара! - месниця Марина (Рильський, II, 1956, 120); * У порівн. Із синами Росії на грізному ратному полі Стій, як месниця вірна [Україно]! Хай падають ниць вороги! (Мал., Запов. джерело, 1959, 107).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | месниця | месниці |
Родовий | месниці | месниць |
Давальний | месниці | месницям |
Знахідний | месницю | месниць |
Орудний | месницею | месницями |
Місцевий | на/у месниці | на/у месницях |
Кличний | меснице | месниці |